Спогади вдови про військовослужбовця Миколу Мацюка
Військовослужбовець Микола Мацюк із села Секунь Дубівської громади – першим з односельчан пішов боронити українську землю після повномасштабного нападу Росії.
Спочатку чоловік служив у теробороні, а згодом – у складі 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. Алла Мацюк каже, що на початку серпня отримала нагороду чоловіка — орден «За мужність» третього ступеня.
«Він нам розказував, що він підбив 4 танки. Їх тоді відправили 4 гранати й один
автомат на зустріч колоні танку і тоді вибору не було: або ми їх, або вони нас. Він тоді казав, що командир подав на нагороду», – розповідає жінка.
Цей бій відбувався на Донецькому напрямку, але дочекатися ордена чоловікові не судилося, каже Алла Мацюк. Микола загинув шостого вересня 2022 року в боях на Харківському напрямку. Рідні відчували, що трапилася біда.
«Він загинув у Харківській області, у Борщовій. Вони пішли у наступ. Лежав п'ять днів на полі, його забрати не могли. Як забрали тіло, то дали знати, що загинув, але телефон його не відімкнений був», – розповідає Алла Мацюк.
Ніяких особистих речей з фронту не передавали, каже донька загиблого Тетяна Дарчук, у якої четверо синів. З її слів, родина й досі не може оговтатися після втрати.
Матір Миколи, 80-річна Марія Мацюк, каже: загиблий син, — один з п’яти її дітей, — у мирному житті був трактористом, мав «золоті руки».
Зі слів Марії Мацюк: могила сина Миколи – на місцевому кладовищі у селі Секунь. Родина мріє про перемогу і єдність українців, прагнуть підтримки і щоб біль їхньої втрати розуміли оточуючі.
Джерело: Суспільне Луцьк
