Пам'яті НЕБЕСНОЇ СОТНІ
Небесна Сотня... Пам'ятаємо, тужимо, пишаємося, передамо пам'ять про Вас наступним поколінням - ось головна ідея змістовного заходу проведеного у селі Бахів спільними зусиллями працівників культури Дубівської ОТГ.18-20 лютого - четверта річниця розстілів на Майдані. Ті дні стали одними з найтрагічніших в історії сучасної України. Хтось мудрий сказав: із втратою кожної людини ми втрачаємо цілий Всесвіт. Чотири роки тому на Майдані та Інститутській ми втратили нашу Небесну Сотню. Героїв, які поклали життя, щоб ми могли жити в іншій, кращій Україні. Вони теж хотіли жити. Кожен мав свої мрії, будував плани на майбутнє, малював в уяві свій маленький світ. Не судилося.
Напевно, вірш у виконанні Олега Яренчука не залишив байдужим усіх присутніх на заході,адже з його вуст прозвучала мрія наших дітей - якою б вони хотіли бачити нашу державу.
Я хочу сказати простими словами, Про те, що турбує мене вечорами, Про те , як у думках я малюю картину, Якою я бачу свою Україну! В моїй Україні ніхто не стріляє, Ніхто не калічить, ніхто не вбиває! В моїй Україні ніхто не воює! Своє і чуже життя кожен цінує! У моєї країни чудові сусіди, Запрошують в гості і я до них їду. Сусіди і самі в нас часто бувають. Не брешуть, не крадуть, ніде не блукають! У моїй Україні є чесна влада, Про неї в народі складають балади. Працює й працює, з ранку до ночі, Щоб людям відкрито дивитись в очі. В моїй Україні не плюють на підлогу, Отримують і надають допомогу, І молодь моя не п'є є і не палити, Займається спортом, співати так любити! В моїй Україні чемний дівчата! А хлопці вміють їх щиро кохати! Навчаються жити, читають книжки, І горді від того наші батьки! В моїй Україні немає кордонів! І море, і сонце, Дніпро, терикони, Карпати зимою в засніжених шапках,- Моя Україна! Люблю її! Крапка!
Отож любімо Україну і бережімо її!
