Вклоняємось доземно Матері Захисника…
Вклоняємось доземно Матері Захисника… У другу неділю травня в Україні традиційно відзначають День матері. Нині День Матері по-особливому вразливий і зворушливий, а материнські серця, як ніколи, переповнені болем і журбою, сповнені тугою і стражданням за своїх дітей, бо у нас… війна… Війна,
яка забирає щодня десятки, сотні життів, війна, яка ламає сотні тисяч долей, війна, яка закриває сонце для матерів України, наповнюючи їхні дні сльозами і дощем…
Для мами - велике випробування відправляти свого сина чи доньку на війну, чекати повернення захисників живими та здоровими, та найстрашніше – зустріти свою 
дитину Героєм на Щиті. На жаль, наша громада має скорботний список загиблих земляків-патріотів, які віддали своє життя заради світлого майбутнього, вільної, незалежної, процвітаючої України.
У переддень Дня матері у затишній залі Центру культури і дозвілля, у теплій атмосфері, відбулась дуже чуттєва зустріч з
мамами Героїв, які віддали життя за усіх нас та з мамами, чиї серця живуть між болем і надією, в невідомості, але з вірою, що їхні сини повернуться додому. Мама Захисника – сильна жінка, але за цією силою є безсонні ночі, сльози, тиха молитва, 
очікування дзвінка, перегляд фотографій, розмови із сином подумки, бо мама любить завжди, навіть через біль, навіть через роки, навіть через відстань.
Зустріч із матерями стала ще одним нагадуванням про цінність світу, миру і добра, незламність духу українського народу та спадкоємність боротьби за свободу. Сьогодні звучали
щирі слова вдячності за виховання справжніх патріотів нашої країни, за їх мужність і незмінність, за жертовність і вірність Українському народові. В своїй промові сільський голова Роман Троцюк подякував матерям за серце, яке не зламалося, за любов, яка обіймає через час і світи, за силу, яка тримає небо, за виховання хоробрих захисників, які, 
розуміючи всю небезпеку для свого життя і здоров’я, з честю та гідністю виконували свій обов’язок із захисту України.
Сьогодні було багато сліз і втримати їх була несила, сьогодні лилась і пісня, бо це і є голос дому, голос матері, голос України, який звучить крізь час і роки. А ще звучали щемливі спогади про роки дитинства та юності наших Героїв, про їх мирне життя і
мрії, яким не судилось здійснитись... Зустріч супроводжувалась емоціними відеосюжетами, а душа грілася від вогнику свічки та від чутливого голосу і щирих слів підтримки Валентини Балецької, 
жінки із зраненою душею та сильним материнським серцем.
«Ми низько вклоняємось перед материнською любов’ю, яка сильніша за біль втрати й час. Ми висловлюємо щиру вдячність матерям, чиї серця
сповнені болю, але й неймовірної сили, жінкам, які втратили найдорожче, проте зуміли зберегти гідність, світло і віру. Хай береже вас Бог та дає сили нести материнську любов через роки і світи».
