Орденом "За мужність" ІІІ ступеня нагороджено (посмертно) Сергія Карпука
Шановні жителі Дубівської громади, пишаймося нашими Героями та бережімо світлу пам’ять про кожного, хто віддав за Україну найдорожче – власне життя!
Відповідно до Указу Президента України 928/2025 «Про відзначення державними
нагородами України», за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку орденом «За мужність» ІІІ ступеня нагороджено (посмертно) КАРПУКА Сергія Анатолійовича, солдата.
Сьогодні в затишній залі Публічно – шкільної 
бібліотеки, із болем у серці та безмежною вдячністю, в скорботній, але водночас теплій атмосфері, в товаристві рідних та близьких людей, яких об’єднала пам’ять про Сергія Карпука, за участі заступника начальника Ковельського РТЦК та СП Віталія Каліся та секретаря сільської ради Ольги Копанчук
відбулось офіційне вручення державної нагороди - ордена «За мужність» ІІІ ступеня рідним загиблого Героя.
Сьогодні ця нагорода — символ великої мужності та жертовності. Символ того, що подвиг Сергія Карпука назавжди залишиться у 
пам’яті народу.
Він віддав своє життя не заради слави чи нагород. Він боровся за мирне небо для своїх рідних, для своєї землі, для кожного з нас.
І наш обов’язок — пам’ятати.
Сергій Анатолійович Карпук — житель села
Городище, старший стрілець 2 аеромобільного відділення 2 аеромобільного взводу 4 аеромобільної роти аеромобільного батальйону військової частини А0224. Він був одним із тих, хто не залишився осторонь у найважчий для держави час. Коли українська земля потребувала захисту — він став у стрій. Його знали як щиру, 
працьовиту, добру людину. Людину слова. Людину честі. Для рідних він був люблячим сином, турботливим чоловіком, надійною підтримкою.
Для побратимів — вірним другом і воїном, на якого можна було покластися. 20 липня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Парасковіївка
Покровського району Донецької області Сергій Карпук загинув, захищаючи Україну. З липня минулого року він вважався безвісти зниклим. Для родини це були довгі місяці болю, надії та очікування… Місяці, коли серце відмовлялося вірити у страшну правду.
Ми схиляємо голови перед людиною, яка віддала найдорожче — власне життя — заради свободи, миру та майбутнього України.
Немає слів, які могли б повністю передати біль втрати.
Немає нагороди, яка могла б замінити рідній матері сина, батькові — опору, дружині — коханого чоловіка, дітям — батька.
Але є пам’ять. Є вдячність.
Світла пам’ять і вічна слава Герою України —
Сергію Анатолійовичу Карпуку.
